Анотація.

    У роботі представлені результати аналізу стійкості водної екосистеми в ландшафтних районах Каховського водосховища (КВ) та нижньої течії річки Дніпро в умовах руйнування КВ з метою оцінки здатності природної водної екосистеми нижнього Дніпра до самовідновлення після антропогенного тиску. Запропоновано авторами сучасний новітній підхід – оцінка стійкості екосистеми води річки Дніпро за допомогою метода комплексних індексів: евтрофікації (EI), якості води (WQI) та самоочищення (IS) та розрахунку показника екологічного резерву. Здійснення оцінки стійкості водної екосистеми нижнього Дніпра в сучасних умовах проведено з використанням даних моніторингу Державного агентства водних ресурсів України по постах на річці Дніпро в Запорізькій та Херсонській областях та річці Інгулець Встановлено, що оцінка стійкості екосистеми нижнього Дніпра є складною багатофакторною задачею. Вона вимагає комплексного підходу, враховуючи різноманітні показники: гідрологічні, якості води, біорізноманіття та антропогенного впливу. За результатами проведеної оцінки стійкості екосистеми нижнього Дніпра, виявлено, що здатність до самоочищення річки Дніпро демонструє стійкість, але з певними коливаннями: розрахунок індексу самоочищення показав, що річка має досить високу здатність до самоочищення, але її показники залежать від сезону та кількості опадів. Розрахунок індексу евтрофікації вказує на помірний рівень евтрофікації, тобто на відносну стійкість екосистеми. Вплив фосфатів на евтрофікацію виявився слабкішим, ніж нітратів. Значення WQI біля Запоріжжя вказує на середню якість води та свідчить про задовільний її стан, але потребує постійного контролю. Отримані значення індексів та їх інтерпретацію слід розглядати як частину комплексної оцінки, а не як визначальний фактор.

Ключові слова: стійкість екосистеми, індекс самоочищення, Каховське водосховище, кореляція, екологічна безпека, рівень евтрофікаціїя