Анотація. У статті проаналізовано антропогенний вплив на водні об’єкти України в умовах повномасштабної військової агресії та посилення екологічних ризиків. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та характеристика процесів трансформації водних екосистем під впливом господарської діяльності й воєнних чинників, а також оцінка ефективності превентивних механізмів екологічного регулювання. Розглянуто сучасні підходи до трактування понять «водні об’єкти» та «водні ресурси» у контексті національного законодавства та європейських екологічних підходів. Визначено основні джерела антропогенного забруднення поверхневих і підземних вод, охарактеризовано їх просторові закономірності та особливості формування в межах водогосподарських систем. Запропоновано поняття «екологічна мілітаризація» як комплексну характеристику впливу воєнних дій на стан водних екосистем, що проявляється у порушенні гідрологічних режимів, деградації водогосподарської інфраструктури та зміні екологічних функцій водних об’єктів. Особливу увагу приділено аналізу превентивних інструментів екологічного регулювання, зокрема процедурі оцінки впливу на довкілля, у контексті вибору технічних альтернатив гідротехнічних рішень. Виявлено проблеми застосування багатокритеріальних підходів до оцінювання альтернатив та недостатність урахування факторів воєнної стійкості. Показано доцільність інтеграції екологічних, технічних і воєнних критеріїв у систему прийняття рішень щодо проєктування та експлуатації водогосподарських об’єктів.

Ключові слова: водні об'єкти, антропогенне забруднення, екологічна мілітаризація, оцінка впливу на довкілля, технічні альтернативи, гідротехнічні споруди, воєнна стійкість.