Анотація.

У статті здійснено комплексну оцінку екологічних ризиків аграрного природокористування як критичного елемента системи екологічної безпеки України. Доведено, що сучасна модель агровиробництва, яка базується на екстенсивних методах та надмірній розораності земель (понад 70%), призвела до системної деградації природного капіталу. Ідентифіковано ключові джерела антропогенного тиску, серед яких: неконтрольована хімізація, порушення сівозмін та неефективне управління відходами тваринництва. Особливу увагу приділено методології оцінки вразливості підземних вод. Обґрунтовано та адаптовано використання модифікованої моделі Pesticide DRASTIC та DRASTIC-LU для умов інтенсивного землеробства. Встановлено, що інтеграція фактору землекористування підвищення ваги ґрунтового бар’єру дозволяють значно точніше прогнозувати ризики забруднення водоносних горизонтів нітратами та пестицидами порівняно зі стандартними підходами. У роботі вперше комплексно проаналізовано синергетичний ефект глобальних кліматичних змін та наслідків військової агресії. Прогнозується зростання середньорічних збитків від кліматичних ризиків на 42–66 % до 2050 року. Водночас висвітлено проблему формування белігеративних ландшафтів, що зазнали впливу бойових дій, де понад 30% оброблюваних земель зазнали механічної деградації, хімічного забруднення важкими металами та замінування. Доведено, що безальтернативним шляхом мінімізації ризиків є перехід до концепції Сільське господарство 4.0, що передбачає впровадження точного землеробства, ГІС-технологій та біологізації виробництва. Обґрунтовано необхідність гармонізації національної політики з Європейським зеленим курсом та стратегією «Від ферми до виделки». Запропоновано організаційно-економічні механізми стимулювання сталого розвитку, зокрема через інструменти зеленого фінансування та екологічного страхування.

Ключові слова: екологічна безпека, аграрне природокористування, екологічний ризик, модель DRASTIC, зміна клімату, воєнні дії, сталий розвиток, точне землеробство.