Стаття опублікована у журналі "Екологічна безпека та технології захисту довкілля"

ВИПУСК № 8 2025

26.06. 2025 року

 

 

СОНЯЧНІ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЇ ЯК ІНСТРУМЕНТ ЕКОЛОГІЧНОЇ РЕВІТАЛІЗАЦІЇ ВІДПРАЦЬОВАНИХ КАР’ЄРІВ

 

DOI: https://doi.org/10.31073/ecobezpeka202508-011

 

Редько А. І. https://orcid.org/0009-0002-0221-6908

 Адаменко Я. О. https://orcid.org/0000-0001-5665-7958

 

Анотація

У статті запропоновано підхід до оцінювання придатності схилів відпрацьованих вапнякових кар’єрів для розміщення наземних сонячних електростанцій (СЕС) на прикладі Стриганецького кар’єру поблизу с. Довге (Івано – Франківська область, Україна). Актуальність теми зумовлена необхідністю поєднання завдань рекультивації порушених земель та розвитку відновлюваної енергетики, зокрема використанням техногенно порушених земель для розміщення СЕС, що активно обговорюється у світовій літературі для відкритих гірничих розробок, але практично не реалізовано для умов Українських Карпат [1 – 3]. На основі цифрової моделі рельєфу кар’єру виконано просторовий аналіз розподілу ухилів, експозицій схилів та сумарної річної сонячної радіації. Для оцінювання придатності використано трирівневу систему класифікації за кожним з показників (поза розрахунком, помірно придатні, придатні, найбільш придатні) з подальшим формуванням інтегрального індексу придатності як добутку часткових індексів. До аналізу було залучено лише ті схили з крутістю понад 15°, які орієнтовані в південний сектор (від півдня через південний схід до південного заходу) та характеризуються підвищеними значеннями річної сумарної сонячної радіації. Додатково застосовано фільтрацію за площею полігонів, що дозволило відсіяти дрібні, технологічно непридатні фрагменти. У результаті виділено «перспективний схил» площею близько 1,7 га, на якому геометричні параметри рельєфу та радіаційні умови є найсприятливішими для розміщення СЕС. На основі середньорічної величини радіації та прийнятих параметрів фотоелектричних модулів оцінено потенційний річний виробіток електроенергії та можливу встановлену потужність майбутньої станції. Показано, що запропонована методика може бути інтегрована у завершальні розділи проєктів розробки та рекультивації кар’єрів як інструмент попереднього планування геометрії уступів та схилів з урахуванням перспектив їх подальшого використання для розміщення СЕС. Для території Івано – Франківської області це перша спроба комплексного GIS – моделювання придатності схилів відпрацьованого кар’єру з урахуванням інсоляції, ухилу та експозиції, що формує підґрунтя для подальшого поширення підходу на інші гірничі об’єкти регіону.

 

Ключові слова: відпрацьований кар’єр; рекультивація; сонячна електростанція; деградовані землі; відновлювані джерела енергії; GIS – моделювання; експозиція схилу; сонячна радіація; інтегральний індекс придатності.

н